Про коляду, вертеп та традиційні наїдки: різдвяні звичаї України (ВІДЕО, ТЕКСТИ КОЛЯДОК)
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Про коляду, вертеп та традиційні наїдки: різдвяні звичаї України (ВІДЕО, ТЕКСТИ КОЛЯДОК)
Різдво Христове – це одне з найважливіших свят, його щорічно відзначають 7 січня. В Україні традиції святкування Різдва Христового передавалися від покоління до покоління. Наші прадіди чекали цього свята весь рік і ретельно до нього готувалися.
Слід зазначити, що однією з найголовніших традицій в українців вважаються колядки.
КОЛЯДА. Колядувати ходять діти, дорослі парубки та дівчата, люди старшого віку. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на Слобожанщині (колишній Гетьманщині) та на Гуцульщині – у перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться богослужіння; на Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят уранці. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а на Галичині інколи колядують і ґазди, але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.
Колядники починають ходити по будинках, часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа. Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима.
Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.
Також,цього дня, діти носять вечерю до своїх близьких родичів: онуки – до баби й діда, племінники – до тітки і дядька, хрещеники – до хрещених батьків.
ВЕРТЕП. У день Різдва Христового грамотні міщани, дяки, школярі та церковні співаки збирались і носили по хатах відомий театр під назвою вертеп.
Походження вертепу можна віднести до часів гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, до 1600 -1620 років, коли цей гетьман відновив Київську братську школу і Академію.
Вертеп в Україні виник і найбільше поширився в 1591-1639 роках. Вже у XVII ст. виставляли на Різдво вертепну драму – це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай. Текст вертепу напевно знали всі бурсаки, дяки та співаки в тодішній Україні, а тому записувати та ще й зберігати текст вертепу не було потреби. Етнограф Микола Маркевич докладно описав вертеп другої половини XIX ст. “Наш вертеп є похідний будиночок з двома поверхами. Зроблений він з тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за балюстрадою відбувається містерія: це – Віфлеєм. На нижньому поверсі трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту; під долівкою є кінець цього дроту: за цей кінець, придержуючи ляльку, вертепник вводить її в двері і водить у напрямку, який для неї необхідний. Розмова від імені ляльок відбувається поміж дячками, співаками і бурсаками то пискливим голосом, то басом – відповідно до потреби. Вся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі”.
Що ж до тексту вертепної драми, то це – цікаве поєднання книжних елементів з елементами народними. Вертепна драма складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії. Перша частина вертепу, що зветься “святою”, – більш-менш стійка, а друга, народна, змінюється в залежності від місцевих умов, історичного періоду та здібностей самого вертепника.
Обидві частини – “свята” і народна – різняться між собою ще й мовою. Перша частина написана старою “книжною” мовою з великою кількістю церковнослов’янізмів, а друга – створена народом і мало чим різниться від сучасної української мови.
З давніх-давен на Різдво збирається вся родина, а якщо прийдуть гості, навіть несподівані, їх обов’язково запросять до столу, бо вони, за повір’ям, принесуть на весь рік радість.
Щодо традиційних різдвяних наїдків, то готували гуску або індичку, а ще свинячу голову з хроном. Запечені ковбаски з м’ясом, гречкою, лівером, від яких теж слинки текли. Адже саме перед Різдвом заколювали кабанця. На Різдво обов’язково була й щедра кутя. Ласували й медовими шуликами з маком.
Пропонуємо вашій увазі добірку традиційних колядок:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Коляду для вас співаю,
Дай вам боже урожаю,
Щедрих нив, садів квітучих,
Зірку в небі на Святвечір
Для дорослих і малечі.
Коляда моя лунає,
Увесь світ з Різдвом вітає.
Хай за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим, любі діти!
Дніпро обнявши дзвінкі Карпати,
А в хаті вже кутя і сіно.
Я маленький пастушок
Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте –
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.
Коляд, коляд, колядниця.
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Як не дасте п’ятака,
Візьму бика за роги.
Не давайте копійки,
Бо порвуться кишеньки,
Будьте, люди, гонорові!
Дайте гроші паперові.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
